Теракти на неосяжних просторах Російської Федерації - масові, кровопролитні, з жахливими телевізійними кадрами відірваних кінцівок і розплющених голів - не закінчаться ніколи. Вони будуть постійно, до тих пір, поки буде існувати Російська Федерація. Країна-левіафан, що не придатна до модернізації, середньовічна деспотія, яка якимось дивом дожила до ХХI століття, ніколи не стане здатною забезпечити безпеку власних громадян, або ж гарантувати мир і процвітання загарбаних територій.
«Громадян» в Росії немає, там є раби, холопи. Поділяються на кілька залежних від Царя-батюшки видів обслуги - смерди, холопи, військові, бюджетники. Зобов'язані знати з пережованих федеральних новин тільки одну єдину, вірну точки зору на всі події, навколишні процеси, сповідувати одну релігію і говорити однією єдиною мовою, що вже саме по собі в такій гігантській мультикультурній машині абсурдно і алергенно.
У Росії немає і не може бути звичних у сучасному західному світі демократичних конституційних прав і свобод. Якби вони були у звичному обсязі - тоді ця країна зникла б як така, стверджують кремлівські карлики. Тому й утримують силою століттями накопичені землі, племена й народи.
Не подумайте, що автор намагається тут когось образити або брати за основу оцінки політичних досягнень окремих особистостей їхні антропометричні характеристики. Просто так вже там склалося, що чим нижчий на зріст імператор, тим сильніше благоговіють перед ним піддані.
Російській еліті невтямки, що епоха Імперій пішла. Деколонізаційні політичні процеси на більшій частині земної кулі успішно завершені і гальмувати Хід Історії нераціонально. Чим більше вони йдуть «своїм, особливим шляхом», відмовляючись від цілівізованного розпаду РФ і налагодження нової, довірливої системи відносин, тим більше вони збільшують ризики подальшого існування колись титульної нації росіян і будь-які форми російської державності.
Офіційна Москва відмовилася відпустити у суверенне плавання створену за європейським зразком ліберального типу Республіку Ічкерія, один за одним вбивала її схильних до дипломатії світських правителів. І що? Що отримала натомість? Найпотужнішу хвилю невикорінюваного в принципі ісламського «тероризму», Руху Опору по всьому периметру Північного Кавказу, на Уралі, в споконвічно «російському», здавалося б, Поволжі, на Далекому Сході ... Боротися з цим явищем абсолютно неможливо, проповіді фізично ліквідованого, але духовно привабливого Шейха Саїда Бурятського набагато сильніші за рідкісну появу в ефірі Патріарха Кирила (Гундяєва), що свідчить голосом Путіна-Медведєва.
Конструктивна розмова з духовними лідерами Імарату Кавказ і всіх інших ісламських (ісламістських) державних утворень, які зараз як гриби після дощу почнуть одне за одним з'являтися на карті Росії, неможлива. Ісламізація країни демографічно, біологічно, якщо хочете, набагато швидше випереджає всі федеральні програми разом узяті. Верховний амір Докку Умаров переріс європейськість Джохара Дудаєва, Аслана Масхадова або Ахмеда Закаєва, який переховується в Лондоні. Він розуміє, що федерали сприймають виключно мову сили, мову зброї і вчить цьому ж членів відродженої ним організації «Ріядус Салехійн» Шаміля Басаєва.
А скільки ще таких амірів з'явиться завтра? Напевно, буде амір Москви, амір Ідель-Уралу. Або вже є, судячи з останнього розвитку ситуації.
Що робить правляча верхівка РФ? Автору цих рядків вона нагадує зараз збірний образ Михайла Сергійовича Горбачова, який марно намагався зберегти залишки радянського впливу в світі (наприклад, в Нікорагуа) або в прилеглих до Росії окупованих територіях (танки у Вільнюсі, Баку, Тбілісі, катастрофа на ЧАЕС), замість того, щоб зайнятися руським (тоді - російським) національним відродженням.
Незатребувану нішу зайняв росіянин Єльцин. На даний момент потрібний його руський (рос.
русский) аналог, здатний в оперативному режимі провести адміністративно-територіальну евакуацію російської державності як такої, наприклад з центром у Санкт-Петербурзі. Проект «Російської республіки» у Європейській частині теперішньої РФ вже років 15 витає в повітрі, та тільки лідер ніяк не знайдеться.
Решту, в найближчому доступному для огляду майбутньому повністю ісламізуваних (!) земель, все одно доведеться віддати. Але з величезною кров'ю і нікому не потрібними людськими втратами.
Подібні висновки в Росії тепер вважаються «екстремізмом». Тому що «віддавши» Кавказ, слідом доведеться віддавати і все інше.
Але ще є до чого причепиться, є руські (рос.
русские) як неісламізована слов'янська політична нація з зовнішнім набором європейського лібералізму. Захід, особливо мусульманин Барак Хусейн Обама, природньо, волів би бачити господаря другої за потужністю заряду ядерної кнопки, другої у світі площі державних територій і т.п. в єдиному, нехай і неросійськимо, мусульманському, числі. Такими є американські стратегічні інтереси.
Однак, чи зможе лишитися при тих же повноваженнях, що й зараз, етнічно руська (рос.
русская) державна еліта? Якщо не буде народу руського, то навряд чи.
Дмитро ДОБРИЙ, VVnews
